СЕЙМ, у, ч.

1. У деяких державах Східної Європи в епоху феодалізму — центральний станово-представницький орган. У зв’язку з економічним і політичним посиленням шляхти сейм в XVI ст. перетворився в постійно діючий верховний орган загальношляхетської державної влади (Іст. УРСР, І, 1953, 154); Сейми, сеймики ревіли, Сусіде мовчали, Дивилися, як королі Із Польщі втікають, Та слухали, як шляхетство Навісне гукає (Шевч., І, 1963, 79); [Хмельницький:] Шляхта на сеймах у Варшаві,.. князі, князьки, ксьондзи і прелати вихваляються, як «огнєм і мє́чем» нищать хлопів (Корн., І, 1955, 236).

2. Збори станових або інших високих представників.

3. Найвищий однопалатний законодавчий орган державної влади Польської Народної Республіки. Відкрилось чергове засідання сесії Сейму Польської Народної Республіки (Веч. Київ, 13.II 1958, 3).

4. Однопалатний законодавчий орган Фінляндії.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 110.