Про УКРЛІТ.ORG

себелюбний

СЕБЕЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний. Таких себелюбних, запопадливих і боягузливих Нерчин зустрічав. Він знав, чим їх лікувати (Рибак, Час.., 1960, 759); // Власт. такій людині; // Сповнений себелюбства. Тепле, наскрізь себелюбне почуття вдячності до Клари Пель гонить кров у жилах Безбородька (Вільде, Сестри.., 1958, 416).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 109.

вгору