СВІТЛИ́НА, и, ж.

1. зах., заст. Фотографія. Багато з тих листів, світлин і рукописів моїх і Франка знищила воєнна хуртовина (У. Кравч., Вибр., 1958, 424).

2. рідко. Полиск світла. Сахно замилувалася таємничою красою південної місячної ночі, її моторошними тінями у тремтливих світлинах (Смолич, І, 1958, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 92.