СВІЖОЗО́РАНИЙ, а, е. Який недавно або тільки що зорали. Сонечко сяяло,— зелена озимина й свіжозорані ниви гейби втягали в себе його тепленьке проміння (Кобр., Вибр., 1954, 45); З лугу, з лісу, степу плинули пахощі свіжозораної землі, тополиних бруньок і молодої зелені (Грим., Незакінч. роман, 1962, 206).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 81.