СВІЖОВИ́МИТИЙ, а, е. Який (якого) недавно або тільки що вимили. Кузьма обережно тупцює босими ногами по свіжовимитій підлозі (Стельмах, II, 1962, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 81.