СВЯТО́ША, і, ч. і ж. Те саме, що святе́нник і святе́нниця. — Як бачу, вона хоч і відьма, та менше лиха робила людям, як ті, що святош удають! (Стор., І, 1957, 95); Старий святоша широко хреститься, б’ючи земні поклони. Моляться жінки (Довж., І, 1958, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 106.