СВОЄУ́МСТВО, а, с., розм. Властивість за знач. своєу́мний. Мужиловський звелів здивованому сотнику викликати до замку удовиць тих чоловіків, яких скарано було за своєумство (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 100.