СВОЄУ́МКА, и, ж., розм. Жін. до своєу́м. Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка непокірлива; не долюбляла і вона його (Вовчок, І, 1955, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 100.