СВО́РІНЬ, рня, ч., діал. Шворінь. Під ударом бича сива так шарпнула,.. що сворінь вихопився з гряділя і теліжки відскочили від плуга (Мак., Вибр., 1954, 164).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 100.