СВИСТІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до свисті́лка. Оришка справді душі не чула в Чіпці: так його любила й жалувала! І цяцьок йому надає, й іграшок яких там — полив’яного півника, свистілочку (Мирний, І, 1949, 141); Ой по горах, по долинах Та й по чужих українах, Ох там козак п’є-гуляє, В свистілочку виграває (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 74.