СВИРІ́ПА, и, ж. Те саме, що сурі́пиця. Зійшла на полі коноплина. Одна в степу, як сиротина. А округи поріс будяк, Свиріпа й коров’як (Бор., Тв., 1957, 195); Поля оборані, ніде ні осоту, ні свиріпи, чисто (Рудь, Гомін.., 1959, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 73.