СВА́ДЬБА, и, ж., діал. Весілля. Свар не свадьба (Номис, 1864, № 3283); Вітер на сопілку грає, напинає бубни Осінь, — скоро буде свадьба (Сос., І, 1957, 60); — Ти не бійся, до вечора полежиш на березі, а потім в медсанбат, а там і в госпіталь… Поки свадьба скоїться, воно й загоїться! (Перв., Дикий мед, 1963, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 64.