САЄ́ТОВИЙ, рідко САЄТО́ВИЙ, а, е. Прикм. до сає́т і сає́та; // Зробл. із саєту, саєти. Миро дороге лиснить на голові.. І капа на його одежу саєтову (Г.-Арт., Байки.., 1958, 188); Небіжчицю обмили, одягли в дороге саєтове плаття (Добр., Очак. розмир, 1965, 300); * Образно. Серпень зводить саєтові шати Вдалині, над крильми вітряка (Мас., Побратими, 1950, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 14.