САФ’Я́НЕЦЬ, ч., рідко.

1. род. нця. Те саме, що сап’я́нець 1.

2. род. нцю. Те саме, що сап’я́нець 2. — А де ж ваші, хлопці, Славні запорожці, Чоботи саф’янці? — Наші саф’янці Забрали гетьманці (Укр.. думи.., 1955, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 62.