САТАНЯ́, я́ти, с., розм.

1. Маленький сатана. — Ех ви! Чорти називаєтесь?! Сатанята ви наївні! (Вишня, І, 1956, 451).

2. Жвава, пустотлива дитина.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 60.