СА́ПКА, и, ж. Те саме, що са́па́. Бур’янець і величенький, та ніхто ж то його і не дума полоти, хоч сапки і лежать біля нього (Кв.-Осн., II, 1956, 173); Стара Хмеличка прополює город, звично орудуючи сапкою (Цюпа, Краяни, 1971, 234); Вона.. нагострила сапку й пішла обгортати картоплю (Донч., Дочка.., 1950, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 56.