САНІТА́РКА¹, и, ж. Жін. до саніта́р. [Валя:] Кажуть, усіх нас пошлють санітарками в міську лікарню для практики (Дмит., Дівоча доля, 1960, 91); Загорілась солома, під якою були складені поранені. Санітарки, що були при них, кинулись відтягувати поранених в городи (Гончар, II, 1959, 326).

САНІТА́РКА², и, ж., розм. В армії — транспортний засіб (автомашина, віз) для перевезення хворих і поранених, для лікування їх у дорозі. Прибула санітарка з медикаментами. Тепер було легше, і Ольга відчула більшу певність у своїх діях (Дор., Не повтори.., 1968, 23); Хоч канонада стихла.., під ногами своїми відчуваю, як зіщулюється у мовчазних корчах земля, як схлипує вона у вибоях під колісьми кволих санітарок (Кол., На фронті.., 1959, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 53.