СА́ННИЦЯ, і, ж., розм. Погода, сприятлива для їзди на санях; // Дорога, в’їжджена саньми. — Я вже сказав, що гній будеш возити. Санниця не завжди буває (Томч., Жменяки, 1964, 249).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 54.