САМОЧИ́ННИЙ, а, е.

1. Який робиться, учиняється самовільно, незаконно. Самочинний виступ.

2. Який здійснюється за власним почином, за власною ініціативою. Самочинне, стихійне створення Рад робітничих депутатів у Лютневу революцію повторило досвід 1905 року — нам довелося проголосити принцип Радянської влади (Ленін, 36, 1973, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 51.