САМОХІ́ДНИЙ, а, е.

1. Який рухається за допомогою власної тяги. На ділянку прибули самохідні комбайни (Оров., Зел. повінь, 1961, 21); На вимогу комбата артилерійський підтримуючий полк вислав дві самохідні гармати (Гончар, III, 1959, 242); 16 січня [1973 року] радянська автоматична станція «Луна-21», здійснивши м’яку посадку на поверхню Місяця, доставила туди автоматичний самохідний апарат «Луноход-2» (Рад. Укр., 17.I 1973, 1).

∆ Самохі́дне шасі́ — трактор особливої конструкції, який разом із сільськогосподарськими машинами і знаряддями являє собою агрегат, признач. для виконання тяглових і стаціонарних робіт. Значне поширення матимуть трактори нового типу, так звані самохідні шасі (Наука.., 5, 1958, 26).

2. Який має на озброєнні самоходи (у 2 знач.). Самохідний полк.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 50.