САМОХВА́ЛЕЦЬ, льця, ч. Те саме, що самохва́л. В великому натхненні Хоче [Атта Троль] ділом доказати, Що не марний самохвалець, А митець великий справді (Л. Укр., IV, 1954, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 49.