САМОХВА́Л, а, ч. Той, хто сам себе вихваляє; хвалько. А Півники-самохвали І собі пристали, Як горохом обсипають, Сміються, гукають(Гл., Байки.., 1959, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 49.