САМОТИ́НОНЬКА, и, ж. Пестл. до самоти́на́. Я розмаю лиху самотиноньку (Манж., Тв., 1955, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 48.