САМОРО́БНИЙ, а, е. Зроблений власноручно, виготовлений кустарним способом. Штани на всіх білі, з товстого саморобного сукна (Н.-Лев., II, 1956, 403); На вузенькому піщаному пероні товпляться люди. З саморобними скриньками, заплічними торбинами (М. Ол., Леся, 1960, 47); Готував [Демко] саморобні бомби (Стельмах, І, 1962, 270); Привезли в Павлів дім молоду, почалося весілля. Пили саморобне пиво (Збан., Сеспель, 1961, 348).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 44.