САМОПЛИ́ВОМ, присл.

1. Силою власної ваги (про рух рідин і сипких речовин). Звівши відповідні споруди, води Дніпра можна направити в степ самопливом (Гончар, Таврія, 1952, 252); Агрегат за зміну заправляється добривами не менше 10 раз. Добрива надходять у бачки культиватора самопливом через шланг.. малого перетину (Хлібороб Укр., 8, 1967, 25).

2. перен. Само собою, неорганізовано, без плану, керівництва. Перемога нового, передового в теорії і практиці комуністичного будівництва не приходить стихійно, самопливом. Вона досягається в боротьбі з відсталим, консервативним (Ком. Укр., 1, 1962, 15); Отак і виходить: історико-біографічний жанр розвивається, по суті, самопливом — «хто як вміє, так і піє» (Літ. Укр., 3.ХІІ 1968, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 43.