САМОЗГУ́БА, и, ж., рідко. Те саме, що самогу́бство. Зійти з поля бою, умерти через самозгубу — се не геройське діло… (У. Кравч., Вибр., 1958, 266); Любий, Чи знаєш? Я могла дійти до самозгуби! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 246).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 37.