САМОДІ́ЛКОВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що саморо́бний. Дістала [Мася] самоділкової помади з-за шафи, розчесалась (Свидн., Люборацькі, 1955, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 34.