САМОВЛА́ДА, и, ж., рідко. Те саме, що самовлада́ння. У хлопчика відразу зникав з обличчя безпомічний дитячий вигляд.. На ньому зразу з’являвся якийсь дивний, не дитячий спокій, самовлада і певність у собі (Вас., II, 1959, 8); — Не вбивайте мене, дядьку,— сказав хлопець і заплакав, остаточно втрачаючи самовладу,— пустіть жити! (Ю. Янов., Мир, 1956, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 31.