САЛАМА́ХА, СОЛОМА́ХА, и, ж., заст. Рідка страва, пригот. із завареного на воді борошна (перев. гречаного). Вбирали [троянці] січену капусту, Шатковану і огірки… Хрін з квасом, редьку, буряки; Рябка, тетерю, саламаху — Як не було (Котл., І, 1952, 167); Саламаха й тетеря були постійною їжею козаків (Панч, Гомон. Україна, 1954, 227); Тамара попробувала гірку саламаху і виплюнула. Ні! Цієї брудної мішанини і свині не будуть їсти (Хижняк, Тамара, 1959, 132); Сотник прислав — спитати [кашовара]: чого це в тебе сьогодні соломаха така нудна? (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 457).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 18.