САКРА́МЕНТ, у, ч., церк.

1. Те саме, що прича́стя. Ніхто не знав, що за кілька сот кроків, у костьолі бернардинів править отець Алоїзій урочисту месу, і син фундаторки Галшки Гулевичівни.. приймає з його рук облатку сакраменту… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 354).

2. Церковне таїнство. Коли б не було церкви з сакраментами, женщини [жінки] витворили б її (Фр., IV, 1950, 360).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 17.