САДИСТИ́ЧНИЙ, а, е. Власт. садисту; оснований на садизмі, пройнятий ним. — Чого ви хочете від нас? — хрипко запитав пілот.. — Дивимось, де вас краще повісити,— без будь-якої злості, з садистичним спокоєм убивці-фахівця промовив один з .. поліцаїв (Ю. Бедзик. Полки.., 1959, 120); Дим і попіл, грабіжництво, садистичні знущання над беззахисним населенням, жорстокі, нечувані звірства — ось що фашисти принесли на Україну (Тич., III, 1957, 159).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 11.