СА́ДЖАНЕЦЬ, нця, ч. Молода рослина (дерев, кущів), вирощена в розсаднику з сіянця, живця або чубука і признач. для садіння. У плодових розсадниках розмножують десятками тисяч плодові саджанці цінних мічурінських сортів (Юним мічур.., 1955, 91); Підносила [дівчина] саджанці тополь, ставила їх у ямки й тримала, поки Марко пригорне землею (Чорн., Потік.., 1956, 44); Зеленіють у теплі кілька мільйонів саджанців надранньої капусти, помідорів, перцю (Літ. Укр., 24.III 1964, 1); Саджанці винограду; Саджанці троянд.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 9.