РІ́ЧЕНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ріка́ 1 і рі́чка. Під гаєм в’ється річенька… Як скло, вода блищить (Пісні та романси.., II, 1956, 126); Через річеньку, через болото, Подай рученьку, моє золото! (Укр.. лір. пісні, 1958, 138); Все, що видно оку, Снігом замело; Річеньку широку Кригою скуло (Граб., І, 1959, 319).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 578.