РІ́ЗОЧКА, и, ж. Зменш. до рі́зка 1. А хто на хуторі розсаджує садок, Дорідні вишеньки кохає, І ножиком кривим до яблуньок, грушок, Спиливши, різочки щепляє [щепить] (Бор., Тв., 1957, 58); Іноді таки й різочкою добре повчить [вітчим Левка], та й закаже, щоб не жалувався Горпині (Кв.-Осн., II, 1956, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 571.