РІЗНОЧИ́ННИЙ, а, е. Стос. до різночинця. Те, що не під силу було зробити російським дворянським інтелігентам — погодити слово з ділом, — виявилось під силу вихідцю з плебейського, різночинного середовища — Базарову (Рад. літ-во, 3, 1957, 47); Чорносотенній буржуазії Кропивницький продовжував протиставляти різночинну інтелігенцію з її загальнодемократичними ідеями (Збірник про Кроп., 1955, 123); В 40-х роках уже намічався процес переходу від першого, дворянсько-революційного, до другого, різночинного, періоду визвольного руху (Ком. Укр., 2, 1961, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 571.