РІЗНОЦВІ́ТТЯ, я, с., рідко.

1. Різноманітність кольорів, барв. Вже розійшлися хмари і на небі з’явилося сонце, повеселішав садок, заіскрилися сніжинки коштовним різноцвіттям (Хижняк, Тамара, 1959, 266); Боровому здавалось — в’їжджає не в село, а в кипінь і різноцвіття весни, котра ось-ось вихлюпнеться білим цвітом (Грим., Незакінч. роман, 1962, 94).

2. збірн. Різноманітні рослини, що цвітуть. Ну й різноцвіття було в мене під ногами! Самий пагорб, на якому я всівся, було вкрито жовтизною гірського в’язелю, а лядвенець, що вже одцвітав, зробився з жовтого червонастим, рожевим (Вітч., 3, 1951, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 570.