РІЗНИ́ЦЯ1, і, ж.
1. Несхожість, відмінність у чомусь, між ким-, чим-небудь. Різниця в поглядах та в смаках довела, врешті, до того, що вони обридли одно одному і мусили розійтись (Коцюб., II, 1955, 135); Вони обидва були такі вже старі, що важко було розпізнати, хто з них вчений, хто чорнороб. Час немов стер з них всі подробиці побутової різниці (Довж., І, 1958, 494); Ще чіткіше давала себе знати різниця між обома сестрами: неврівноважена, вертка Зоня завжди мала «когось», хто коло неї упадав,.. в той час коли їй, Катерині, майже не траплялось щось подібне (Вільде, Сестри.., 1958, 507); // Невідповідність між чим-небудь. Хитрий чумак вів подвійну торгівлю: і рибою, і грішми, граючи на різниці внутрішніх цін між золотом і паперовими знаками (Стельмах, І, 1962, 234); Все більші маси некваліфікованих робітників і службовців стануть кваліфікованими, а зменшення різниці в рівні кваліфікації і продуктивності праці супроводитиметься послідовним скороченням відмінностей в рівні оплати (Програма КПРС, 1961, 80); // Розмежування, розрізнення чого-небудь. Усі, без різниці національності, скуплюють свої сили, щоб звалити спільного ворога (Коцюб., III, 1956, 283); В нас нема різниці. Нація в нас кожна рівна (Тич., І, 1957, 197).
∆ Різни́ця потенціа́лів — енергетична характеристика силового поля. Через те, що кремній.. має здатність пропускати електрони тільки в одному напрямі, між боками пластинки виникає різниця потенціалів (Наука.., 8, 1958, 14).
◊ Вели́ка різни́ця — зовсім інша справа. — Яка тобі, Іване, різниця: сьогодні чи завтра [їхати]? Тепер день дорожчий року. — Велика різниця. Завтра я іду в тюрму. Ніяка тінь не впаде на мене (Стельмах, II, 1962, 137); Ті́льки й різни́ці, що; З тіє́ю ті́льки (лише́) різни́цею, що — про щось одне, що відрізняє кого-, що-небудь від когось, чогось. Оксен Гамалія ні дать ні взять у свого батька вдався. Тільки й різниці, що батько рудий, а син темно-русий (Тют., Вир, 1964, 21); Його куля теж поцілила в коло з позначкою — І, з тією тільки різницею, що у Павла ліворуч від центра, а в нього праворуч (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 35); Яка́ різни́ця? — хіба не все одно? хіба не однаково? — Ну, хай я після певних видозмін стану якою-небудь іншою молекулою, хай уже не буду Григорієм Мамайчуком, а буду, скажімо, кавуном або динею… — Або будяком, — пирскає одна з дівчат. — Або й будяком, яка різниця? (Гончар, Тронка, 1963, 118).
2. Результат арифметичної дії віднімання. Число, яке дістаємо після віднімання, називається різницею (Арифм., 1956, 18); // чого, в чому. Числова відмінність між двома якими-небудь порівнюваними величинами. Різниця в видатках буде невелика, рублів на 10, а се дурниця (Коцюб., III, 1956, 414); Для [виникнення] вітру необхідно, щоб створилась різниця в атмосферному тиску (Фіз. геогр., 1956, 86).
РІЗНИ́ЦЯ2, і, ж.
1. Приміщення або підприємство, де забивають худобу і птицю на м’ясо; бойня. Лемішка випасував на степах товар до різниць, а Леміщиха закуповувала садки (Н.-Лев., І, 1956, 172); Петру мотає головою, мов той бик, якого ведуть до різниці (Чаб., Балкан. весна, 1960, 74).
2. заст. М’ясна крамниця. Мій батько мав свою різницю і продавав м’ясо (Н.-Лев., IV, 1956, 311); — А що ж, пане, та ж ви вчора Місто будували: Тут стояли дві різниці (Рудан., Тв., 1956, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 566.