РІЗНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Бути різником. — Я можу гукнути чоловіка, саме вдома… — То давайте гукніть, чого ж ви. Він що, різникує? (Ле, В снопі.., 1960, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 565.