РІЗНА́ЦІЯ, ї, ж., рідко. Те саме, що різни́ця1 1. Вони були великі приятелі,.. хоч між ними й була різнація по вроді та вдачі (Н.-Лев., І, 1956, 586); Гордій витяг з шафи управителеві записи і прирівняв їх до цих. Різнація була чимала (Гр., II, 1963, 93); В’їдливо ж цікавляться пани за різнації: як в нас уживаються між собою нації? (Тич., І, 1957, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 565.