РІЗКУВА́ТО. Присл. до різкува́тий. Заруба помовчав, зітхнув глибоко і різкувато звернувся до Павла (Кучер, Прощай.., 1957, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 565.