РІЖЕ́ЧОК, чка, ч. 1. Зменш.-пестл. до ріжо́к 1-9. Сестра восени пішла додому на Полтавщину, а він, передавши нею поклони матері та злиденний свій заробіток, зав’язаний вузликом у ріжечку хустки, — зостався ще на одну весну в степах (Гончар, II, 1959, 28).

2. Певний вид вишивки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 559.