РІДКОПЛЕ́ЧИЙ, а, е, розм. З вузькими плечима. — Це ти, рідкоплечий, проти мене здумав!? — зупинився з гордого подиву і образи Левко.. — Можемо і проти тебе, не таке вже велике ти «цабе», щоб нас лупцювати (Стельмах, І, 1962, 530).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 557.