РІВ, ро́ву, ч. Довга глибока канава, розмита водою або викопана в землі. Між двома горами послався той шлях, порізаний ровами, що повикручувала весняна вода, стікаючи з гір (Мирний, І, 1954, 245); [Стась:] Кругом двору викопав [пан Яницький] глибоченний рів (Вас., III, 1960, 198); Усі, хто тільки міг працювати, поїхали десь на земляні роботи, щоб ровами загородити шлях ворожим танкам (Панч, В дорозі, 1959, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 547.