РЯТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. Уникати смерті, загибелі, знищення і т. ін. Питає [староста]: що ж, чи й вони хотять, щоб козаки і в них такого натворили, як он і там, і он десь, що цілі кутки лежать попелищем, а скільки народу побито? А як не хотять, то треба мерщій рятуватись, поки не пізно ще (Головко, II, 1957, 327); Звірі полювали один на одного, дрібнота рятувалася від хижаків, хижаки докладали всіх зусиль, щоб перехитрити, щоб упіймати й задовольнити свою хіть до їжі (Донч., II, 1956, 43); // Намагатися звільнитися від пригнічення, поневолення, утисків, переслідування і т. ін. Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини (Коцюб., І, 1955, 335); Він був одним з тих численних мешканців угорської столиці, які, рятуючись від терору салашістських банд, тисячами залишали рідне місто і мандрували в сільські провінції (Гончар, III, 1959, 227); // Знаходити в чому-небудь спочинок, відраду для себе. Він чув, що йому треба рятуватись, щоб не пропасти з туги, що ввесь його рятунок у праці (Коцюб., І, 1955, 26); втомивши за день відданих своїх співробітників, змучений і знесилений, тікав [Мічурін] рятуватись на самотині до своєї улюбленої супротивниці — природи (Довж., І, 1958, 498); // Укриватися від чого-небудь шкідливого, небажаного, небезпечного і т. ін. Рятуючись від комарів, що густо дзвеніли над головами, заробітчани взялися розкладати багаття (Гончар, Таврія, 1952, 90); Викопали [воїни Святослава] землянки на березі, щоб там рятуватись від вітрів і морозу (Скл., Святослав, 1959, 624).

2. Пас. до рятува́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 927.