РУШНИЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до рушни́к. Я дістаю рушничка, іду до струмочка вмиватися (М. Ол., Чуєш.., 1959, 60); Веселять око рушнички яскраві на стінах… (Гончар, Тронка, 1963, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 919.