РУЧАЙО́К, йка́, ч. Зменш, до руча́й. Каток давно безслідно зник, Щебечуть ручайки (Мур., Наша вулиця, 1949, 4); Дрібні крапельки поту давно вже перемінилися на ручайки, що тихо спливали долі щоками (Фр., II, 1950, 197); Дощ осінній січе, З брезентової куртки Ручайками тече (Шпорта, Запоріжці, 1952, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 916.