РУ́ХЛИЙ, а, е, розм. Пухкий, розсипчастий, сипкий. Земля рухла, скоро копається (Сл. Гр.); Рухлий сніг; // Який легко кришиться. Реакції окислення, в яких беруть участь вода і кисень повітря, перетворюють блискучі, тверді метали в рухлий, ні на що не придатний брухт (Наука.., 9, 1965, 49); Рухлий камінь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 915.