РУСЯ́ВЧИК, а, ч., розм. Чоловік, хлопець із русявим волоссям. Шляхом вже котять не знати звідки взяті великі вантажні автомашини.. На передній чубатий русявчик ловко виробляє на баяні солов’їні дрібушки (Бабляк, Літопис.., 1961, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 913.