РУСОКО́СИЙ, а, е. Яка має русу косу (коси), з русою косою (косами). Марія Гнатівна посміхається одними очима, кива русокосою головою (Збан., Перед-жнив’я, 1960, 41); *Образно. Хмарки летіли русокосі у невідомії краї… (Сос., Близька далина, 1960, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 912.