РУ́РОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ру́рка. Хворий байдуже простягнув фельдшерові скляну рурочку і навіть не подивився, куди дотягся стовпчик живого срібла (Мартич, Друзі.., 1962, 10); Від спеки скручувалося в рурочку пожовкле листя рідких чагарників (Літ. газ., 22.VІІІ 1961, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 910.